Розташоване знамените село у Богодухівському районі, належить до Золочівської громади. У 1972 році тут було відкрито Національний літературно-меморіальний комплекс, який заслужено називають «перлиною у вінку української духовності».
Дом-музей є пам'яткою архітектури ХVІІІ століття. Світлий, затишний, збудований на височини, він і сьогодні наповнений атмосферою тих часів, духом історії. Декілька залів розповідають про життя філософа. Одна кімната є меморіальною, тут знаходяться його особисті речі та документи, картини, скульптури, стародруки, годинник з дарчим написом та унікальна скрипка, на якій він грав.
Сковорода був ще музикантом! Присутні тут і селянський одяг, бюро з рукописами та гусячим пір'ям, літографії, ліжко, заслане домотканим рядном.
Філософія Григорія Сковороди
Філософ вважав, що люди мають пізнавати свій внутрішній світ. Це необхідно для вдосконалення. Шлях до пізнання внутрішнього світу, на його переконання, лежить через дзеркало. Напевно, тому, крім старовинних меблів, стільців та столиків, фамільної скрині та музичних інструментів, у приміщенні є багато дзеркал.
Переміщуючись по кімнатах, а їх п'ять, ніби переносишся в ті часи і торкаєшся долі великого українця. Це особливо відчувається, коли залишаєшся наодинці з експонатами, без екскурсовода та доглядачів, у кімнаті, де зупинилося серце мислителя.
Могила Сковороді
Сковорода передчував свою смерть і спокійно, філософськи ставився до майбутньої смерті. Навіть сам викопав собі могилу. Місце це і сьогодні оберігається та вважається священним. Щоправда, на вимогу поміщиці Кузіної, яка придбала згодом маєток, могилу перенесли подалі від будинку, за яр. Кажуть, що їй постійно здавався старець у білому одязі.
На могилі, як і заповів філософ, немає хреста, зате на камені написані його слова: «Світ ловив мене, але не впіймав». Від будинку до могили веде вимощена каменем доріжка та місток. Від клумби розходяться убік сім липових алей.
За фруктовим садом виросла «філософська» алея, де філософи садять яблуні. Там встановлені скульптури, що відбивають прагнення самопізнання, пошуку істини і душевного спокою. Вони носять відповідні назви: «Шукач істини», «Ноєв ковчег», «Самопізнання», «Шлях рятівний».
Пам'ятник Григорія Сковороди
У 1972 році Г.С.Сковороді було встановлено пам'ятник, створений скульптором Кавалерідзе. До цього були й інші скульптури, але ця виявилася найуспішнішою.
Парк та територія музею
Територія комплексу займає понад 18 га. Це гарне місце з парком та ставком, утвореним двома струмками. Напевно, тому в народі його називають панські штани. Поруч знаходиться колодязь. Вважається, що джерело розкопав сам філософ.
У розкішному парку, який практично не змінився з тих часів, збереглися залишки усохлого 700-річного дуба. Розповідають, що Сковорода любив працювати під його розкішною кроною. У дупле було влаштовано письмовий столик та стілець. Наразі він обнесений ґратами з написом, встановлений там і барельєф мислителя. По сусідству росте 200-річний дуб, посаджений самим Сковородою. Все тут так само, як і за життя великого мислителя. Ті ж зелені ліси, сади та джерела, в яких Григорій Савич черпав сили та натхнення.
У Сковородинівці регулярно проводяться фестивалі пісенно-обрядового фольклору, літературно-мистецькі свята та Сковородинівські читання.
Руйнування музею Сковороди під час війни
На превеликий жаль, музей нещодавно постраждав від воєнних дій. Будинок майже повністю знищений, а ось колекцію вдалося врятувати, зберігся пам'ятник великому мислителю. Він височить над садибою як символ правди та мудрості.
Після війни музей обов'язково відновлять, і він знову прийматиме своїх відвідувачів та шанувальників великого мислителя.