Тепер це ціла низка занедбаних будівель. Найбільше вражають Будинок культури з масивною сценою, гуртожиток та саме училище. Якщо не побоятися ріжучих стекол і пробратися всередину, то можна побачити майже вцілілу будівлю: безліч сходів, малюнки льотчиків і космонавтів на стінах, лабораторні таблички, шафи, обмотки старої кінематографічної плівки… Дивно!
«Воєнвед» - це цілий занедбаний музей на околиці Харків. Найдивовижніше, що до початку війни там все ще жили люди. Вони могли розповісти про життя містечка, про те, як він ріс та розвивався. Ось нещодавно з училища виходили перші курсанти, вони ж допомагали відбудовувати мікрорайон та влаштовували чаювання угуртожиток. Тепер це – відлуння минулого, хоч як сумно.
У Будинку культури є кілька виходів на сцену. Можна пробратися крізь чагарники та зайти збоку, можна забратися через головний вхід. Виглядає моторошно та жахливо. Ще років 20 тому тут готувалися концерти – тепер же в ПК живуть, хіба що, павуки. Іноді сюди забредали любителі занедбаних будівель. Мабуть, це найцікавіший цвинтар у Харкові, хоч і не позбавлений небезпек.
Місцевим жителям, які пам'ятають «Воєнвед» зовсім іншим, було незатишно. Їм доводилося звертатисядо інших мікрорайонів, що не дуже зручно. Рогань – все ж таки не найбезпечніше місце, тут взагалі не варто було гуляти вечорами. А тепер уявіть: що відчували жінки, яким треба було відводити дітей до дитсадків через старі гаражі?
«Воєнвед» зачаровує і лякає одночасно. Напевно, реставрувати цілу низку будівель важко і неприбутково, тому що вони знаходяться не в самому благополучному місці. Що з ним стало після 24 лютого, залишається тільки здогадуватися. Їхати туди ризиковано – все ж таки околиця міста.
Старе училище,розташоване в центрі, є найяскравішим пам'ятником про те, як було раніше. Дивно, скільки людської праці було вкладено у мікрорайон. А ще вражає контраст між ним та центром Харкова. Втім, зараз вони чимось схожі. Страшно думати, що сталося з жителями «Воєнведа» зараз.