Пам'ятник Тарасу Шевченку в Харкові
Культурні пам'ятники Харкова вирізняються своєю різноманітністю та цікавими рішеннями. Вони гармонійно зайняли свої місця на вулицях і площах, десятиліттями зберігають пам'ять про видатних людей і події нашого міста та країни загалом. Усі історичні місця Харкова мають свої унікальні пам'ятники, які стоять на сторожі нашої історії та ненав'язливо передають знання й досвід наступним поколінням.
Немало повір'їв пов'язано і з пам'ятником Т.Г. Шевченку. Загадковим, наприклад, вважається той факт, що незважаючи на свої значні розміри, пам'ятник не постраждав під час Великої Вітчизняної війни.
А адже він за задумом творців мав прославляти перемогу більшовизму над царським рабством. І німці відчували це. Вони розважалися, стріляючи по монументу. Про це розповідали очевидці, та й сліди від куль і осколків досі присутні на скульптурних фігурах. Але загалом пам'ятник благополучно зберігся і став не тільки символом боротьби за свободу і незалежність, а й центром нових традицій і повір'їв.
Ще в 70-ті роки минулого століття, студенти політехнічного інституту, які заробили пристойні гроші в будзагонах, вважали своїм обов'язком покататися на таксі навколо пам'ятника Кобзареві, а потім спиляти стрічки у матроса. Стрічки потім відновлювали, але все повторювалося щороку, не допомагали навіть болти. До речі, болти присутні й зараз. Вірять харківські студенти і в те, що, доторкнувшись до чобота робітника, можна дуже легко і безпроблемно скласти будь-який іспит. Чобіт блищить, значить охочих отримати оцінки на шару достатньо. Є і ще одна цікава фігура в монументі: лежачий гайдамак. Вірять наші земляки, що, якщо доторкнуться до пальця на його нозі, стануть щасливими.
Не знаю, скільком харків'янам пощастило зловити птаха щастя завтрашнього дня, але ось бронзовий палець вони відшліфували до золотого сяйва. Присутнє в композиції і справжнє тракторне колесо, воно саме від такого трактора, які борознили поля перших радянських колгоспів. Ходять чутки, що з'явилося воно там випадково, начебто в'їхав трактор у монумент і вирішили його там замурувати, а колесо лишилося зовні. Навряд чи це правда. Колесо органічно вписане в композицію. Воно величезне, але виявити його непросто. Напевно, тому й народилося повір'я, що той, хто зуміє відшукати його й роздивитися, знайде своє щастя, своє кохання, свою другу половинку або ж залишиться в Харкові назавжди. Ось такий він, знаменитий пам'ятник уславленому Тарасу!
Скрипач на даху
Знаменитий харківський скрипаль повернувся на своє первісне місце. У листопаді 2016 року знамениту скульптуру демонтували з будівлі на вулиці Конституції. Вулиця немов осиротіла. Незвично було дивитися на порожній дах, адже скрипаля встигли полюбити всі харків'яни та гості міста. На сесії вимагали повернути скульптуру на колишнє місце, але для неї вже підшукали новий дім - офісно-торговельний центр по вулиці Сумській.
Пам'ятник пообіцяли відновити. За виділені мерією гроші автор скульптури Сейфаддін Гурбанов створив другого скрипаля, який є повною копією першого. 15 березня 2017 року триметровий бронзовий монумент було встановлено на колишньому місці.
Задуманий як символ творчості, як образ усіх талановитих людей Харкова, "Скрипаль на даху" уособлює також музику кохання. Адже за легендою, один талановитий юнак, студент консерваторії, закохався в прекрасну дівчину. Щоб розповісти про свої почуття і підкорити серце коханої, він, ризикуючи життям, виліз на дах і на все місто зіграв для неї мелодію кохання. Ця музика продовжує звучати і сьогодні. Не вірите? Спробуйте прислухатися. Тільки пам'ятайте: почути її може лише той, хто здатен на справжні почуття.
У квітні виповниться 15 років відтоді, як уперше цей закоханий музикант був увічнений у бронзі й розмістився на даху старовинної будівлі. Будемо сподіватися, що цього разу його поселили там назавжди. Щоправда, тепер у Харкові живуть два брати-близнюки, два скрипалі.
Пам'ятник священномученику Олександру
22 серпня 2010 року відбулося освячення пам'ятника небесному покровителю Харкова - Священномученику Олександру.
Торжество відкриття припало на святкування дня міста і день народження Священномученика Олександра (23 серпня), до чого і було приурочено відкриття Олександрівської площі та пам'ятника. Над його виготовленням працювала наша землячка, скульпторка Анна Іванова. Статуя височіє на 6 метрах у центрі Свято-Олександрівської площі на проти Олександрівської церкви на ХТЗ. Скульптура була відлита з бронзи і встановлена на постамент, зверненим своїм ликом до храму.
Пам'ятник Бекетову в Харкові
Завдячуючи діяльності Бекетова, вулиці міста прикрасили понад 40 будівель, з'явилися чудові приватні особняки, першим з яких став власний будинок видатного художника й архітектора. У нього великий майстер вклав величезне почуття любові, ніжності та весь свій талант.
Велична і неповторна за красою і витонченістю, будівля і сьогодні є гідною прикрасою вулиці Дружин мироносиць. Зараз у ній розташовується Будинок вчених.
Пам'ятник Бекетову на вулиці Сумській
Розкішна будівля автотранспортного технікуму на площі Конституції була побудована для Земельного банку. Архітектурні нововведення, монументальність, скульптури левів, дороге внутрішнє оздоблення досі вражають своєю красою.
Харківський художній музей, бібліотека імені Короленка, особняк професора Сомова («пряниковий будиночок» на Ольмінського, де розміщене сьогодні медичне товариство), церква Різдва Богородиці, різноманітні заклади на Пушкінській були спроєктовані Бекетовим і становили чудовий архітектурний ансамбль старого міста.
Зовсім не дивно, що 2004 року колектив Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури загорівся ідеєю про створення пам'ятника великому архітектору і звернувся з проханням про будівництво до міського голови. У квітні 2007 року таке рішення ухвалили, а вже в серпні того ж року пам'ятник встановили біля університету, біля парадного входу в головний корпус. Примітно, що будувався він на пожертви харків'ян, збором яких займався гуманітарний фонд Мечникова.
Автором пам'ятника став скульптор Сейфаддін Гурбанов і онук Зодчого Федір Рофе-Бекетов. В якості керівника проектних робіт виступив професор Шкодовський, головний архітектор області.
Ось уже 15 років студентів і викладачів зустрічає великий зодчий, який сидить у старовинному кріслі на масивному постаменті. Він сидить, схрестивши ноги, у шапочці академіка і немов про щось розмірковує, притримуючи креслення лівою рукою, а правою, підімкнувши голову.
Пам'ятник Бекетову на вулиці Маршала Бажанова
У 2013 році ім'я архітектора Бекетова було присвоєно Харківському національному університету міського господарства. Видатний архітектор і педагог залишив яскравий слід в історії цього вишу. Він став основоположником найсильнішої школи з підготовки архітекторів, заклав фундамент принципів, які й нині є основними в університеті. Завдяки його таланту і творчості, створювався неповторний архітектурний ансамбль Харкова, а його педагогічна діяльність сприяла формуванню світогляду цілих поколінь архітекторів.
Пам'ять про велику людину, академіка архітектури, талановитого педагога увічнено в меморіальному музеї зодчого, вона присутня у стипендії імені Бекетова, яку щорічно отримують найкращі студенти. А 2016 року біля входу в університет великому архітектору було встановлено пам'ятник із бронзи.
Ідея створення такого пам'ятника належить колективу ХНУМГХ імені Бекетова. Будівництво розпочалося 2015 року, завдяки фінансовій підтримці колективу університету, випускників і студентів, а також відомих особистостей і небайдужих харків'ян. 30 серпня 2016 року відбулося урочисте відкриття пам'ятника на честь 155-ї річниці з Дня народження Бекетова.
Більша частина життя Бекетова була пов'язана з Харковом. Тут він творив і втілював свої задуми в чудову реальність, у неповторні архітектурні споруди. Пам'ять про великого зодчого вічно житиме в серцях вдячних нащадків.
Пам'ятник Володимиру Висоцькому
Для України він став символом справжнього патріота, яскравого критика радянського режиму, прикладом безкомпромісного борця за політичну і духовну свободу людей, за щирість і чесність у стосунках. Талановитий поет і бард, він тонко відчував і передавав у своїх піснях світогляд і сподівання простого народу. Мало хто знає, що коріння у Висоцького українське! Його батько народився під Києвом.
Втіленням любові українців до непокірної та сміливої людини стало відкриття пам'ятника Володимиру Висоцькому в Харкові 2013 року. У нашому місті йому довелося виступати один раз. Він зміг дати всього лише кілька концертів у травні 1978 року. Вони відбулися в Палаці спорту. Зал був переповнений, кількість охочих потрапити на виступ зашкалювала. Доводилося давати по кілька концертів на день.
Приходилося давати по кілька концертів на день.
Пам'ять про це знамените відвідування Харкова вирішено було увічнити. У 2012 році було проведено конкурс на найкращий пам'ятник, переможцем якого стали харківський скульптор Олександр Демченко та архітектор Віктор Лівшиця.
.
Скульптору вдалося передати в окремих символах усю яскраву біографію Висоцького, показати у своєму творі не лише музиканта, поета й актора, а й сміливого скелелаза-романтика, все життя якого було підкоренням вершин.
Не випадково пам'ятник встановлено біля Палацу спорту, де також було відкрито знаменитий скеледром. Там утворився цілий спортивний комплекс, який отримав однойменну назву з фільмом "Вертикаль", головну роль у якому зіграв Володимир Семенович. Урочисте відкриття пам'ятника відбулося 21 серпня 2013 року. Про нього не скажеш краще, ніж сказав сина поета, Микита, який був присутній на відкритті. «Я думаю, він вийшов! »»
Пам'ятник, дійсно, вийшов! На потужному постаменті височіє бронзова п'ятиметрова постать Висоцького, такої ж непокірної, гордої і водночас простої, як у житті. Він тримає гітару, а права рука немов готується вдарити по струнах. Постамент виготовлений із граніту у вигляді зім'ятого аркуша паперу з накресленими на ньому уривками з віршів і пісень великого барда. Важить він 2,5 тонни.</nbsp;
Позаду розташувався скеледром, де на честь поета проводяться тренування і сходження. Його арка сягає 18 метрів. На верхівці розташований оглядовий майданчик для професійних спортсменів.
«Кращими за гори можуть бути тільки гори! »- співав Висоцький. І йому вторять сьогодні тисячі шанувальників його неабиякого таланту і близької кожній людині творчості.
Пам'ятник художнику Генріху Семирадському
Сам пам'ятник розташований у самому серці культурного життя міста, прямо поруч із художньою галереєю в Північному корпусі Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Чесно, це місце ідеально підходить для такої події! Відкриття пам'ятника не просто подія, а справжнє культурне свято!
Тепер давайте трохи поговоримо про самого художника. Генріх Семирадський – це не просто ім'я в історії мистецтва, це ціла епоха! Він був видатним українським художником, і його внесок в українське мистецтво важко переоцінити. У нього були свої унікальні стилі та техніки, які надихнули безліч поколінь. Круто, так?
Пам'ятник Семирадському – це не просто бронзова скульптура. Це символ визнання його таланту та впливу на українську культуру. Він надихає молоде покоління художників, і тут, у Харкові, це особливо важливо. Але давайте не будемо забувати, що пам'ятник розташований у районі художньої галереї, що тільки підкреслює його значущість. Це як вміститися в одному місці з його роботами та ідеями!
